Цього року у моє місто не прийшла весна ( Read more... )

Сьогодні хлопці-охоронці на телекомпанії особливо зворушливі. Ну принаймні по відношенню до мене. І здається вони вже почали щиро вірити у те, що я тут живу. Та я і сама, задаться, вже у це вірю. Ще декілька діб у подібному режимі і я не виключаю, що охоронці почнуть тягати мені бутерброди.
У мене змішалися монтажі та писанина сценарієв. Зловила ( Read more... )

Це так потрібно. Зі стабільною періодичністю висмоктуватись повністю. Досягати стану цілковитого виснаження. Заради того, щоб померти від втоми, а прокинувшись з ранку, народитися заново.
Прожити чергове маленьке життя. Пережити, нехай не довгу, проте повноцінну закінчену історію. Поглинути у неї повністю, а по закінченню - померти від втоми.
Щоб ( Read more... )

А осінь була теплою і якоюсь на диво затишною. Що правда, це можна було помітити лише вночі, коли їдеш крізь нічне місто, після чергового знімального дня.
Аритмія емоцій базувалась на шаленості подій та телевізійному божевіллі.
Щоденні зйомки. Я їхала на кіностудію о  шостій ранку, а поверталася вже після опівночі.
Всі свої сили, всі свої емоції, всю ( Read more... )

Я страждаю на недосипання. А через нього на галюцинації. Останні два тижні.

Галюцинації мне радують. Бо красиві. Над неадекватні. Недосипання - недуже. Бо страшно. Стає трошки страшно. Не саме недосипання (це якось вже стало нормою). А страшно від іншого: від починання звикати. Звичка. А що потім? Залежність?
Я розумію нікотин. Алкоголь. Молитви на ( Read more... )

 Original text: http://www.novy.tv/novy/about/news/11/02/22/1315.html


( Read more... )

А на вулиці таке сонечко сьогодні. Десь у повітрі кружляють натяки весни. Йдучи вулецею по незасніженому сухому асвальту і вдихати їх, пити пепсі з баночки  і підстрибувати просто від радості.
А у навушниках, щось таке радісно дитяче.
А на каналі купа суші, вина, і всі тусують.
Весело і так радісно.
І п*ятниця, що передує вихідним. Таким ( Read more... )